Rubrika „Ukrainos švietėjai“

LT

Rugpjūčio 1 d. minime 111-ąsias ukrainiečių poetės, rašytojos ir kultūros veikėjos Lesja Ukrainka mirties metines.

Lesja Ukrainka (tikrasis vardas Larisa Petrivna Kosach -Kvitka) gimė 1871 m. vasario 25 d. Novohrado mieste – Volynskyje, dabartinėje Žitomiro srityje, inteligentų šeimoje. Jos mama buvo garsi ukrainiečių rašytoja Olena Pchilka, o tėvas dirbo teisininku. Larisa Petrivna Kosach buvo antroji iš šešių vaikų šeimoje.

Olena Pchilka – Lesjos Ukrainkos mama, iki  5 klasės savo vaikus mokė namuose ukrainiečių kalba, saugodama, kad rusiška mokykla jų nesugadintų. Todėl poetė iš pradžių mokėsi pagal mamos programą, o vėliau į namus atvyko pavieniai mokytojai, nes dėl kaulų tuberkuliozės, kuri buvo diagnozuota dešimties metų, Lesja Ukrainka ilgą laiką buvo prikaustyta prie lovos.

Nepaisant ligos, Lesya Ukrainka puikiai išmoko prancūzų, vokiečių, anglų, italų, lenkų, bulgarų, ispanų, graikų ir lotynų kalbas. Ji aktyviai dalyvavo vertimuose, pritaikė europietišką klasiką ukrainiečių skaitytojui. Ji išvertė Baironą, Šekspyrą, Gogolį, Mickevičių, Heinę, Hugą, Homerą.

Pirmąjį mums žinomą kūrinį – eilėraštį „Viltis“ Lesja Ukrainka parašė būdama 9 metų. O 1884 metais Lvovo žurnale „Aušra“ buvo išspausdinti 13-metės poetės eilėraščiai „Pakalnutė“ ir „Safo“. Nuo tada jos darbai vis dažniau publikuojami įvairiuose leidiniuose. 1893 metais Lvove buvo išleistas pirmasis poezijos rinkinys „Ant dainų sparnų“.

1913 m. rugpjūčio 1 d. nedideliame Gruzijos miestelyje Suramiyje mirė Lesja Ukrainka, visą savo gyvenimą paskyrusi kovai su ligomis, prieš socialines dogmas, už teisę būti ukrainiete, turėti savo nuomonę, gyventi pagal savo protą, nebūti nuo niekuo priklausomam.

UA

1 серпня вшановуємо 111-ту річницю з дня смерті української поетеси, письменниці та культурної діячки Лесі Українки.

Народилася Леся Українка (справжнє ім'я Лариса Петрівна Косач-Квітка) 25 лютого 1871 року в місті Новограді - Волинському, тепер Житомирської області в інтелігентній родині. Її мати була відома українська письменниця Олена Пчілка, а батько працював юристом. Лариса Петрівна Косач була другою із шести дітей у сім'ї.

Олена Пчілка - мати Лесі Українки, принципово до 5-го класу вчила своїх дітей вдома, українською мовою, остерігаючись, щоб російська школа їх не зіпсувала. Тому поетеса спочатку навчалася за програмою матері, а пізніше окремі вчителі приходили до неї додому, бо через туберкульоз кісток, який діагностували в десятилітньому віці, Леся Українка тривалий час була прикутою до ліжка.

Незважаючи на хворобу, Леся Українка досконало вивчила французьку, німецьку, англійську, італійську, польську, болгарськцу, іспанську, грецьку, а також латинь. Активно займалася перекладами, адаптуючи європейську класику до українського читача. Переклала Байрона, Шекспіра, Гоголя, Міцкевича, Гейне, Гюго, Гомера.

Перший відомий нам твір - вірш "Надія" Леся Українка написала у 9 років. А у 1884 році у львівському журналі "Зоря", було надруковано вірші 13-літньої поетеси "Конвалія" і "Сафо". З того часу її твори все частіше публікуються в різних виданнях. У 1893 році у Львові вийшла перша поетична збірка "На крилах пісень".

1 серпня 1913 року Леся Українка, яка все своє життя присвятила боротьбі з хворобами, з суспільними догмами, за право бути українкою, мати власну думку, жити за своїм розумом, ні від кого не залежати, відійшла у вічність в невеличкому грузинському містечку Сурамі.